ПАРТИЗАНСЬКИХ РУХ

Загальна характеристика

Партизанський рух (партизанство) - рух опору іноземним поневолювачам, що виражається у здійсненні активною частиною підкореного етносу (нації) партизанської боротьби та інших дій невійськового характеру задля виконання певної політичної мети (формальна та фактична незалежність етносу (нації), створення окремої держави, зміни її територіального устрою, тощо).

Активну частину нації творять громадяни, або представники нації, які власне здійснюють збройну боротьбу – партизани.

„Партизани – особи, які добровільно воюють у складі окремих партизанських формувань на території, зайнятій супротивником за свободу й незалежність своєї Батьківщини” (Словник міжнародного права 1982 рік).

Визначальною рисою партизанського руху є його підтримка всіма, або більшістю представників поневоленої нації незалежно від майнового й соціального статусу. Вони або опосередковано сприяють діяльності членів спротиву або ж принаймні діями чи бездіяльністю не завдають йому шкоди. Таким чином велика частина суспільства не приймаючи участь у збройному русі опору, але надаючи допомогу партизанам є учасниками партизанського руху. Якщо опір не має такої підтримки, його не можна вважати партизанським. Таким чином є можливим диференціювати партизанський рух від різних форм сепаратизму та кримінального бандитизму.

Мета партизанського руху – здійснення окремої або кількох політичних цілей, які мають вирішальне значення для етнічного та політичного розвитку нації, як-от здобуття незалежності від окупанта, утворення власної держави, усунення злочинного режиму. Цей перелік не є вичерпним.

Основний спосіб, яким здійснюється мета партизанського руху є партизанська боротьба – збройна боротьба окремих спеціально організованих та підготовлених військових формувань, які ведуть активні бойові дії проти держави супротивника з застосуванням тактики партизанської війни та окремих елементів тактики загальновійськового бою.

Тактика партизанської війни – специфічна тактика ведення бойових дій, що полягає у завдання максимальної шкоди супротивнику з одночасним намаганням уникнути безпосереднього бойового контакту з регулярною армією супротивника. Характерними особливостями тактики партизанської боротьби є: відсутність постійної лінії фронту, швидкоплинність бойових зіткнень, максимальне сполучення переміщення, зосередження і розосередження сил.

Окремими елементами тактики партизанської війни є:

• Засідка - раптовий напад з заздалегідь підготовлених позицій на окремий підрозділ супротивника задля виконання поставленої мети - знищення, відволікання уваги, захоплення полонених, тощо;
• Наскок являє собою раптовий напад на стаціонарні об'єкти ворога з метою їх знищення, захоплення або виведення з ладу, завдання безпосередніх втрат супротивнику, знищення його опорних пунктів, захоплення зброї та боєприпасів;
• Обстріл - різновид наскоку; проведення масованого вогню по стаціонарному об'єкту супротивника без вторгнення у його безпосередній периметр.
• Диверсія - здійснення руйнувань чи ушкоджень важливих економічних та комунікаційних об'єктів без безпосереднього контакту з супротивником;
• Акти індивідуального терору - терористичні дії, спрямовані проти конкретної особи або групи осіб, здійснюються з визначеною метою (викрадення, допит, ліквідація, пропаганда, тощо).