Міна протипіхотна фугасна натискної дії. Призначена для ураження та знищення особового складу супротивника. Міна прийнята на озброєння Радянської Армії у 1950 році. У деяких країнах налагоджено випуск аналогічних зразків мін (за ліцензією, а то і без такої).

Мал.1. Протипіхотна міна ПМН.

Конструкція: протипіхотна міна ПМН складається з корпусу, заряду вибухової речовини, натискного пристрою (датчик цілі), спускового механізму, ударного механізму та запалу МД-9.

Мал. 2. Повздовжній розріз протипіхотної міни ПМН.
1- корпус; 2- заряд вибухової речовини; 3- гумовий ковпак; 4- щиток; 5- розрізне кільце; 6- шток; 7- металічна стрічка;
8- гумова прокладка; 9- ковпачок; 10- різак; 11- металоелемент №2; 12- кільце; 13- запобіжна чека; 14- втулка; 15- бойова пружина; 16- ударник; 17- пружина штока; 18- бойовий виступ; 19- капсуль-детонатор М-1; 20- тетрилова шашка;
21- пластмасова гільза; 22- пробка; 23- гумова прокладка.

Корпус (1) міни пластмасовий, має всередині горизонтальний та вертикальний канали. Заряд вибухової речовини (2) – спеціальна тротилова шашка закріплена у корпусі, масою в 200 грам.

Натискний пристрій (кришка) міни складається з гумового ковпака (3) і пластмасового щитка (4). Ковпак надітий на корпус і закріплений на ньому металічною стрічкою (7).

Спусковий механізм змонтовано у вертикальному каналі корпусу, і складається з пластмасового штоку (6), пружини (17) і розрізного кільця (5). У штоці є вікно з бойовим виступом (18). У вікно проходить ударник при спрацюванні міни. Бойовий виступ утримує ударник на бойовому зводі після пере різання металоелементу. У зібраній міні шток підтиснуто пружиною догори до розрізного кільця.

Ударний механізм (підривник) розміщено у горизонтальному каналі корпусу. Він зібраний у окремий вузол та має часовий запобіжник. Ударний механізм складається з втулки (14), ударника (16) з різаком (10) у вигляді петлі зі стальної струни, закріпленої за допомогою вкладиша, бойової пружини (15), металоелемента №2 (11), запобіжної чеки (13) з кільцем (12), ковпачка (9) з гумовою прокладкою (8), які герметизують місце з'єднання ударного механізму з корпусом міни. У мінах ПМН, виготовлених до 1965 року різак має іншу конструкцію. Він виконаний у вигляді відрізку сталевої струни, закріпленого в металічній рамці на кінці штока ударника.

У зібраному ударному механізмі бойова пружина стиснута, шток ударника проходить через втулку і утримується в ній запобіжною чекою. Металоелемент №2 розміщується в пазу втулки у петлі різака.

Запал МД-9 розташований у горизонтальному каналі корпусу з боку, протилежного ударному механізму. Запал складається з пластмасової гільзи (21), тетрилової шашки (20) масою 6,5 г. і капсуля-детонатора наколеної дії М-1 (19) закріпленого у гнізді шашки на лаку. Тетрилова шашка виконує роль передаткового заряду. Запал МД-9 закріпляється у міні пробкою (22) з гумовою прокладкою (23).

Установлення міни Для підготування міни до установки слід:

• Згвинтити ковпачок з втулки ударного механізму та перевірити справність різака і наявність металоелементу, після чого знову нагвинтити ковпачок;
• Вигвинтити пробку, та встановити у міну запал МД-9, після чого загвинтити пробку.

Підготовка мін може проводитися в укритому місці безпосередньо перед виходом на мінування. До місця установки міни, споряджені запалами МД-9 переносяться, переносяться у речових мішках.

В літніх умовах (при талому ґрунті) міни встановлюються у ґрунт з підвищенням кришки на 1-2 см над поверхнею ґрунту і маскуються місцевими матеріалами (травою, листям, ґрунтом, тощо).

Зимою при наявності рихлого сніжного покриву міни встановлюються у сніг і маскуються шаром рихлого снігу в 3-5 см. У твердий утрамбований сніг міни встановлюються так само, як і в ґрунт. При мерзлому і дуже твердому (скелястому) ґрунті міни встановлюються на поверхні ґрунту і маскуються місцевими матеріалами.

Установка у ґрунт (твердий сніг) здійснюється наступним чином:

• Вирити лунку по розмірам міни глибиною 3,5 – 4 см.;
• Встановити міну в лунку, і притримуючи її за ковпачок, не натискаючи на кришку, висмикнути запобіжну чеку і довернути зусиллям руки ковпачок;
• Замаскувати місцевими предметами.

Мал. 3. Установка протипіхотної міни ПМН у грунт:
1- міна ПМН; 2- маскувальний шар ґрунту (листя, трави, тощо).

Установка міни у рихлий сніг здійснюється наступним чином:

• Поряд з місце установки міни ногою зробити в снігу заглиблення у 8-10 см;
• Висмикнути запобіжну чеку, не натискаючи на кришку міни, і зусиллям руки довернути ковпачок;
• Тримаючи за ковпачок, встановити міну під сніг через бічну стінку заглиблення, не порушуючи шар снігу над міною;
• Замаскувати заглибину в снігу, через яке встановлювалася міна, не порушуючи сніжного покриву коло міни.

Мал. 3. Установка протипіхотної міни ПМН у рихлий сніг:
1- міна ПМН; 2- маскування лунки рихлим снігом.

Міна може встановлюватися як на ґрунт, так й у ґрунт, у сніг, вручну або розкладатися засобами механізації (причіпні мінні розкладники ПМР-1, ПМР-2, причіпні мінні загороджувачі ПМЗ-4), але у всіх випадках переклад міни в бойове положення здійснюється вручну.

Бойова робота міни. Після висмикування запобіжної чеки спрацьовує тимчасовий запобіжник – перерізається металоелемент №2. Міна переходить у бойове положення – ударник упирається в бойовий виступ штоку.

Установка міни досить безпечна. З моменту висмикування запобіжної чеки до моменту постановки зривника на бойовий взвод залежно від температури навколишнього середовища проходить від 3 хв. (при +40град.) до 59 годин (при -40 град.).

При наступанні ногою (натисненні) на натискну кришку міни кришка і шток опускаються, бойовий виступ штоку виходить з зачеплення з ударником. Ударник вивільняється, під дією бойової пружини проходить через вікно у штоку і наколює капсуль-детонатор М1, який вибухає і викликає вибух тетрилової шашки та і заряда вибухової речовини міни.

Ураження людині завдається за рахунок руйнування нижньої частини ноги (стопи) при вибухові заряду міни. Як правило при вибухові міни відривається повністю стопа ноги, якою вояк супротивника наступив на міну. Друга нога, в залежності від відстані від місця вибуху, також може бути значно ушкоджена або взагалі не одержати ушкоджень. Крім того, ударна хвиля досить великого заряду ВР позбавляє людини свідомості, висока температура підривних газів може заподіяти значні опіки нижнім кінцівкам. Смерть може наступити від болючого шоку, втрати крові при несвоєчасному наданні першої допомоги.

Строк бойової роботи міни не обмежується. Самоліквідатором міна не оснащується. Елементів недобування й незнешкоджуваності не має.

Міни ПМН знешкоджувати забороняється. Вони підлягають знищенню.

Міни впаковуються в ящики по 25 шт. (маса брутто 22 кг.) не спорядженими. Запали МД-9 перевозяться окремо.

Пізніше, з метою скоротити час переведення міни в бойове положення в зимових умовах, був розроблений спеціальний пристрій під назвою СВП, що вкручувався замість ковпачка, що закриває металоелемент.

При установці міни в лунку, відкручувалася кришка СВП, вона повисала на шнурку, що йде до терткового запалу. Необхідно було смикнути за цей шнурок і починалася робота піротехнічного підігрівника. Потім у звичайному порядку висмикувалася за кільце запобіжна чека й міна маскувалася. Підігрівник піднімав температуру в області металоелемента до 30-40 градусів, у результаті чого перерізання металоелемента відбувалося протягом 2-3 хвилин. Однак застосування СВП допускалося лише при температурах нижче -10 градусів, інакше розігрів міг бути надмірним і переклад міни в бойове положення міг відбутися передчасно. Діаметр СВП 3.6см., довжина 8.8 см.

Коментар з приводу. Через простоту конструкції, надійність, безпеку у поводженні, а надто за властивість зберігати свої бойові якості на протязі дового часу, протипіхотна міна ПМН широко використовувалася у локальних конфліктах другої половини ХХ століття. Нерідко вона відома під жаргонною назвою "чорна вдова" через те, що у вояка, який наступив на цю міну, дуже мало шансів залишитися живим.

Згідно Оттавської конвенції від 1 березня 1999 року, ратифікованої Україною того ж року, наша держава зобов'язується після ратифікації документа на протязі чотирьох років ліквідувати міни, які "заборонені" вищезгаданою конвенцію. Чим керувалися українські гуманісти від політики, ліквідовуючи дешеві та високоефективні зразки мінної зброї? Явно не національними інтересами.

Тактико-технічні характеристики міни ПМН.

Тип міни	протипіхотна фугасна натискної дії
Корпус	пластмаса
Маса	550 гр.
Маса вибухової речовини (тротил)	200 гр.
Діаметр	11 см.
Висота	5.3 см.
Діаметр кришки (датчика цілі)	10см.
Чутливість	8 - 25 кг.
Температурний діапазон застосування	-40 -і+50 град.

Список використаних джерел

1. Неофициальній сайт Дзержинского ОМОНа - противопехотная мина ПМН;
2. Сайт Сапёр - инженерные боеприпасы - ПМН;
3. Сайт Русская Цивилизация противопехотная мина ПМН;
4. Сайт Украина промышленная: "На Донецком заводе химизделий завершается утилизация противопехотных мин типа ПМН".