Акція

Акція – один з найдоступніших та ефективних (за відсутності значних людських і матеріальних ресурсів) видів ненасильницьких акцій. Метою будь-якої акції є привернути увагу громадськості і засобів масової інформації до свавілля, яке чиниться, і в такий спосіб здійснити тиск на представників злочинної влади, змусивши її піти на поступки. Темою для акції може стати, чи загальна соціальна тема (соціальні, політичні та етнічні утиски, підвищення цін на житлово-комунальні послуги, придушення свободи слова), чи будь-яка ваша особиста проблема, пов‘язана зі свавіллям начальства, порушенням ваших прав (ігнорування звернень до виконкомів, житлово-комунальних контор, інших структур).

Велелюдні акції протесту часто служили прологом до розростання
збройної боротьби проти окупаційних та злочинних режимів.

1. Принципи проведення

Акція – досить гнучкий та універсальний інструмент впливу на владу та суспільну думку. Акція може бути одноденною або безстроковою. Акція може бути складовою частиною більш активних та агресивних дій.
При її проведенні слід дотримуватися декількох принципів, які забезпечать ефективність проведення акції:

• Актуальність – акція неодмінно проводиться як реагування активної частини нації на злочини та утиски злочинної влади в усіх сферах суспільного життя, і має зачіпати злободенні інтереси кожного громадянина;
• Підготовка – кожна акція має бути ретельним чином спланована та підготовлена, щоб передбачити та запобігти неефективному виконанню поставленого завдання та ворожим діям ворожих угрупувань;
• Результат – кожна акція має служити поштовхом до позитивного результату, будь то величезний розголос, доручення нових спільників, поступки влади, масові заворушення, що спричинять до повстання тощо.

2. Організація акції.

У системі організації акції присутні дві складові: організатори та учасники. Ядро організаторів має складатися з довірених осіб партії або організації. В їхнє завдання входить власне організація, безпосереднє здіснення завдань акції, охорона, тощо. Другими є учасники, які приймають участь у акції через свої політичні переконання, або долучається до них з інших мотивів. Кількість людей дуже важлива. Від неї (як і від значущості обраної теми) залежить, наскільки акція буде резонансною, чи буде поміченою засобами масової інформації, і, що найголовніше, політичним чи владним угрупованням, на яке ви “наїжджаєте”. Отже, потрібно прагнути залучити якнайбільше число учасників. Але загальне керівництво нею має знаходитися повністю в руках організаторів, щоб акція не перетворилася на пустопорожнє „людське стадо”.

У даному випадку основне навантаження лягає саме на організаторів акції. Умовно їх можна поділити наступним чином.

• Організатори – керівники акції, які здійснюють загальне керівництво акцією, ведуть переговори органами державної влади;
• Охорона – група бойовиків, яка забезпечує загальний нагляд за плином акції, охорону керівництва та політичних діячів партії або організації, перепиняє провокації ворожих елементів. до групи охорони мають бути набрані фізично сильні та витривалі юнаки та чоловіки. Їхня мета – здійснення загального спостереження за процесом акції. Акція – місце яке притягує і ворожих елементів, які йдуть на майстерно розроблені провокації (вигукування неправильних висловів, агресивна поведінка, напад на учасників акції, тощо), щоб зірвати акцію. Часто на такі провокації ідуть і правоохоронні органи. Тож охорона має заздалегідь відстежувати зібрання підозрілих осіб та бути готовими перепинити будь які агресивні дії проти організаторів та учасників акції.
• Оратори – група осіб з числа партії, яка під час проведення акції усно або через гучномовець зачитують звернення до органів державної влади, виступи до учасників акції, дають інтерв’ю пресі, тощо. Досвід акцій переконливо свідчить, що саме оратори відіграють вирішальну роль у „розкрутці” акції. Заздалегідь кожна промова, виступи чи інтерв’ю мають бути детально складені та опрацьовані, щоб не допустити неправильних, недолугих та неузгоджених з позицією організації висловів. На ораторів також покладається роль заводити публіку вигуками, піснями та кличами, які також потрібно пам’ятати заздалегідь
• Знімальна група – група оснащена фото та відеоапаратурою. Вона здійснює фото та відео зйомку акції, фіксуючи всі істотні моменти її проведення, для наступної підготовки та розповсюдження агітаційних матеріалів по ЗМІ та мережі Інтернет. Робота знімальної групи стає вкрай важливою під час здійснення агресивних дій проти учасників та організаторів акції, як-от, провокації, неправомірне затримання міліцією, тощо.

Кожна організація має з усією серйозністю звертати увагу до підбору організаторів акції, налагодити їх належну взаємодію. Чим злагодженіше діятимуть організатори, тим більш резонансною та ефективнішою стане акція.

Перед початком акції за кілька днів до місцевого виконкому подається письмове повідомлення про акцію, що планується. Чиновники вимагають здійснювати подачу повідомлення щонайменше за 10 діб, але ця вимога юридично не вмотивована, адже у всіх документах, які регламентують порядок проведення масових заходів вказано, що “повідомлення має подаватися завчасно” без вказівки, за скільки конкретно днів. Отже, ви можете подати повідомлення сьогодні, а акцію проводити вже завтра.

Повідомлення може бути написане і від руки. Воно має містити таку інформацію: кому адресоване, від кого (прізвище, ім‘я, по-батькові, адреса, телефон), число, місяць, рік, час і місце проведення акції, орієнтовна кількість учасників, відповідальний за проведення (прізвище, ім‘я, по-батькові, адреса, телефон), дату і підпис. Подавати його слід до канцелярії місцевого виконкому у двох примірниках: перший залишається у канцелярії, другий, разом із відміткою і реєстраційним номером, має залишитись у вас на руках і є документом, що дозволяє проведення акції (пред‘являється при потребі правоохоронцям). До повідомлення добре додати ще й копію своєї заяви (скарги), де окремим пунктом будуть виписані ваші вимоги.

Стосовно відповідальної особи, бажано в заявці вказати відповідальною особу, яка насправді вирішальної ролі в організації акції не відіграє. І навпаки, не слід давати координати людини, яка дійсно є однією з ключових фігур в акції. Такий маневр потрібний для кількох моментів.

Якщо акція дійсно неприємна для режиму, то влада і міліція почнуть шукати організатора, тобто людину з якою можна домовитись про скасування акції. Такого бідолаху можуть повести до якогось відділу, де будуть довго брехати про можливі наслідки “хуліганства”, запросити до відповідної владної установи і благати, а потім погрожувати. Всі ці процедури незаконні, проте забирають нерви і вільний час, який так потрібен для оргроботи. Зрозумівши, що вказана в заявці особа не є дійсним організатором акції, вони швидко в ній розчаруються і відпустять. Звісна річ, що згаданий солдат революції повинен постійно наголошувати, що сам нічого не вирішує. Під час спілкування з синіми друзями ніяких прізвищ окрім свого згадувати не потрібно.

Коли акція протесту вже проведена, і вона була занадто успішною, іноді по факту порушення чогось відкриваються адміністративні та кримінальні справи. В цьому випадку повідомлення до влади теж зможе допомогти. Адже людина, вказана в заявці, фактичним організатором акції не є. А фактичний організатор ніде не фігурує.

Місце майбутньої акції має бути обстежене та детально вивчене заздалегідь. За допомогою мапи потрібно вивчити весь район та за кілька днів до акції прийти туди самому. Найпильнішу увагу має бути приділено всім основним шляхам підходу та виходу, глухим куткам та підїздам з наскрізними проходами. Це знадобиться у випадку передислокації або відступу.

Після цього слід повідомити про акцію місцеві ЗМІ. Це варто робити завчасно, щонайменше за три дні (редакції і телекомпанії готують план роботи на кілька днів вперед), але не більше, як за тиждень. Краще зробити двічі - перший раз за тиждень, вдруге - за два-три дні. Це повідомлення бажано розіслати електронною поштою (попередньо склавши для себе таку базу даних), а також продублювати найголовніші видання особисто по телефону чи факсом.

Треба завчасно подбати про плакати і наглядну агітацію. Гасла пишуться на великих ватманських листах чи шпалерах, великими літерами, аби читалися з відстані двадцяти кроків. Слід уникати розлогих речень, чітко і коротко викласти свої вимоги. Також потрібно роздрукувати заяви, листівки або прес-релізи для роздачі зацікавленим. Дуже корисним інструментом для озвучення гасел та промов є мегафон.

Вдалий приклад застосування наглядної агітації.

Якщо акція носить довгостроковий, або безстроковий характер, слід подбати про належне матеріальне забезпечення організаторів та учасників. Правда, це потребуватиме значного залучення матеріальних ресурсів.

Звичайно слід мати на увазі, що міліція та спецслужби, а надто ворожі політичні угруповання будуть планувати самі різноманітні дії, для того щоб зірвати акцію. Способи можуть бути самими різноманітними, починаючи від викрикування словесних образ на відстані закінчуючи масовою атакою цілого кодла, озброєного холодною зброєю. Знову ж таки ступінь адекватності на реагування на подібне має залежати від мети акції.

Поява на підступах до місця акції груп спеціальних підрозділів міліції ...

... або купи гопніків незрозумілої зовнішньості, має стати для організаторів акції сигналом до повної бойової готовності.

Якщо з самого початку акція планується ненасильницькою то перед початком акції необхідно оголосити всім організаторам, і учасникам про ненасильницький характер акції, наголосити на безумовному виконанні розпоряджень “командувачів”, розповісти про наявність і систему охорони, застерегти від сутичок і розповісти, що робити у разі виникнення провокацій (про це буде сказано нижче).

Застосування насильства під час акції протесту є вкрай ризикованим засобом, і допускається лише у випадку вкрай сприятливих обставин (акція переростає у багатотисячну агресивну демонстрацію, відкритої та необґрунтованої атаки міліції на демонстрантів при багатократній чисельній перевазі останніх, загальний хаос та безладдя на вулицях міста), або якщо акція служить дублюючим елементом більш крупної бойової операції. В будь якому разі всі дії мають буди заздалегідь контрольовані організаторами акції.

3. Безпосереднє проведення акції

Учасників попереджають завчасно. Їм призначають місце збору, як правило, за кілька кварталів від місця проведення. До місця пікетування краще підходити організованою групою, аби дорогою уникнути провокацій і “втрат”. Одягатися слід у непримітний одяг. Якщо хід акції передбачає ходу учасників до місця акції, слід подбати про правильну організацію пересування демонстрантів. Існують два види побудови лав демонстрантів: каре та колона.

Перший ґрунтується на принципі жорсткості і застосовується при невеликій чисельності демонстрантів, коли по всьому периметру каре розташовується охорона (бажано у два ряди). Як правило, каре вибудовують демонстранти, які проводять акцію своїми силами, не сподіваючись на підтримку сторонніх громадян. Тих, хто хоче приєднатися до них, запускають всередину. Розмір каре обмежується наявністю міцних хлопців та шириною вулиці, якою воно йде.

Другий принцип – колона. Голову колони укомплектовують виключно “своїми”. На чолі колони стають керівники, за ними розташовуються інші організатори акції. Голову колони по всьому периметру щільно оточують охоронці, тримаючись за руки. Учасники до голови колони не допускаються. Оскільки керівники десяток знають своїх в обличчя, “чужі” легко виявляються і видаляються з голови колони за лінію охорони. Охоронці також розташовуються і всередині голови колони для нейтралізації провокаторів, яким все ж вдалося проникнути туди.

Охорона має очолювати рух колони.

Охоронці та керівники повинні мати відзнаки, за якими їх легко можна буде впізнати. Такі відзнаки потрібно виготовляти або доробляти в останні години малою кількістю людей.

Також потрібно пояснити, що, для запобігання провокаціям, голова колони формується виключно з відомих організаторам акції людей, тому попросити громадян, по-перше, не намагатися проникнути в голову колони, по-друге, не ображатися, якщо їх виведуть з голови колони, по-третє, не йти збоку колони. Попередити, що ті, хто йтиме збоку від голови колони не вважатимуться учасниками акції і ставлять її мирне проведення під загрозу. Це саме слід сказати міліції і попросити звернути особливу увагу на людей, що йдуть збоку голови колони за лінією охорони.

Розповісти, до кого звертатися в разі виявлення підозрілих людей, ознайомити людей з ознаками, за якими можна помітити тих, до кого вони мають звертатися. Розповісти про юридичну пам’ятку та список телефонів і роздати їх. Розповісти, як організатори акції протесту захищатимуть людей, щодо яких за участь у акції будуть застосовані репресії.

На початку акції (або по прибуття на місце акції після ходи) уповноважена особа зачитує офіційне звернення. Опісля через деякі проміжки часу виступають оратори, які виступають перед демонстрантами з заздалегідь підготовленими промовами. Промови чергуються зі скандуванням гасел та піснями. Саме оратори своїми промовами мають заводити публіку.

В цей самий час охорона здійснює безпосереднє спостереження за периметром акції, та відстежуючи підозрілих, та перепиняючи будь які провокації. В даній ситуації охорона має проявляти максимальну пильність і не відволікатися на інші завдання, покладені на ораторів та організаторів.

Під час самої акції вести себе потрібно дуже організовано: розтягнутися в одну лаву, людей з плакатами виставити наперед, - одним словом - працювати на камеру і створювати гарну “картинку” для операторів ЗМІ. Кожному кореспондентові потрібно вручити заяви з вимогами, дати розгорнуті інтерв`ю по проблемі. Паралельно має працювати знімальна група організації –фіксуючи весь плин акції.
Рядові учасники акції мають пам`ятати, що будь-яка акція - це, передусім, подія. Намагайтеся не стояти мовчки, - скандуйте гасла, кричіть, вступайте у гостру полеміку, - більше шансів, що присутні оператори зазнімуть все це на камеру, а редактори видань поставлять у номер чи випустять в ефір.

Окремо слід також планувати який результат має принести акція. Від планування результату залежить діяльність організаторів та учасників акцій та головне – поведінка з міліцією.

Отже, якщо акція носить ненасильницький характер і не планується переростання акції у погром чи масову бійку, організатори і учасники мають максимально уникати будь яких виявів агресії проти правоохоронців чи проти ворожих угрупувань. Найперше, що потрібно зробити, провести якомога більше зустрічей з високими міліцейськими чинами, на яких наголосити на мирному характері акції та вимагати досягнення домовленості щодо узгодження дій міліції та власної служби безпеки по спільному забезпеченню правопорядку (наприклад, про те, що охорона демонстрації знешкоджуватиме провокаторів та передаватиме їх до рук міліції, яка не буде їх відпускати хоча б до кінця демонстрації). Ці зустрічі та домовленості слід якомога більше висвітлювати у засобах масової інформації та у листівках. При відмові правоохоронців зустрічатися і домовлятися – це теж потрібно якнайширше висвітлювати, щоб, в разі негативного розвитку подій, можна було пред’явити реальні звинувачення владі у навмисному плануванні кровопролиття.

Друге – це налагодити для негайного розв’язання всіх ексцесів і повідомлення через засоби масової інформації про перебіг акції службу швидкого реагування, яка б складалася з цілодобових чергових на кількох телефонах, прес-служби та адвокатів.

Третє – проінструктувати тих учасників акції, про яких заздалегідь відомо, що вони прийдуть. Структурованих демонстрантів слід завчасно розбити на десятки, сотні і т.д., призначивши керівників. Також потрібно призначити людей, які командуватимуть перебігом акції. Ну і само собою сформувати службу охорони. Якомога більшу кількість “командувачів”, керівників охорони та десяток, сотень і т. д. забезпечити мобільними телефонами для зв’язку як між собою, так і з організаторами акції й групою швидкого реагування.

Під час акції не допускати словесних образ міліції, уникати активного силового опору, не застосовувати насильства першими. Взагалі силу слід застосовувати вибірково і в залежності від конкретної ситуації. У таких випадках краще спокійно дати себе запакувати. Картина, відзнята журналістами та знімальною групою організації чудово підійде для подальшого висвітлення „міліцейського безміру”, що може мати солідний пропагандистський ефект.

Якщо ж кінцевою метою акції є переростання у масові заворушення, то в даному випадку вирішальну роль відіграють злагодженість та раптовість організаторів акції. Охоронці, які одночасно можуть служити ударною групою, мають розпочинати активні дії лише за певним чітко визначеним сигналом, максимум використовуючи елемент раптовості. Подальші дії залежать від вказівок керівництва та конкретної обстановки.

4. Поради учасникам акції

Йдучи на акцію, попередьте про це якомога більшу кількість рідних та знайомих, які будуть Ваш розшукувати у разі чого. Попросіть їх перевірити Вашу наявність вдома ввечері або самі пообіцяйте зателефонувати не пізніше якоїсь години.

Постарайтесь не йти на акцію одному. Краще це робити групою, серед якої визначити заздалегідь людей (в розрахунку один на п’ять), які не повинні потрапити під арешт чи в лікарню. Для цього вони мають триматися осторонь і нікуди не влізати, навіть, якщо всіх інших учасників групи б’ють. Це тяжко, але набагато гірше, коли в лікарні чи райвідділі опиняться всі, і ніхто не знатиме, де вони поділись. Кожен з учасників групи має написати для інших всі телефони, куди ті, хто залишиться на свободі та неушкодженим, мають перетелефонувати.

Під час акції не слід проявляти великої ініціативи. Подобається нам чи не подобається утаємниченість організаторів акції, але вони мають хоч якийсь план. Якщо Вам не подобаються якісь дії організаторів, відійдіть вбік, не беріть у них участь, але не намагайтесь внести свої корективи. Вам це все одно не вдасться, а от нашкодити можете запросто. Ви лише можете поцікавитись, чому відбувається саме це і запропонувати своє рішення. В залежності від відповіді Ви повинні планувати свою поведінку.

Якщо у натовпі Ви виявили провокатора (чи Вас хтось провокує), не сперечайтесь з ним, навіть, якщо Ви – чемпіон світу з боксу. Може вони так і задумали, щоб хтось з опозиціонерів побив людину, яка “випадково з цікавості” опинилася серед учасників акції. Просто підійдіть до когось з організаторів чи охоронців акції й порадьтеся з ним. Якщо буде прийняте рішення затримати провокатора і вивести його з колони чи передати його до рук міліції, можете допомогти, якщо попередньо спитавши згоди на допомогу у охоронців чи організаторів.

Не провокуйте міліцію лайкою чи киданням у них предметів. Цим Ви також нашкодите. Тим більше не встрявайте у бійки. Пам’ятайте, що організатори наголосили на суто мирному характері акції протесту. Не лізьте на рожен. Пам’ятайте, що Ви є обличчям акції, і від Вашої поведінки на ній залежить висвітлення і сприйняття протестів засобами масової інформації.

Як зазначено вище, насильство може застосовуватися виключно за сприятливої ситуації, або через пряму вказівку організаторів акції. В усіх інших випадках слід утриматися від застосування сили.

Якщо Вас заарештували, пам’ятайте, що Ви тут випадково проходили повз і вирішили подивитися. Якщо Вас схопили на проїжджій частині дороги і звинувачують у перекритті руху транспорту, запевніть міліцію, що Ви просто йшли по тротуару по своїх справах, аж тут натовп пішов на дорогу, і як Ви не опиралися, виніс на проїжджу частину.

5. Закінчення акції

Як тільки завдання виконано, акцію можна завершувати. Відходити з акції слід також тільки групою (можливі перехоплення міліцією по дорозі для складання протоколу). На відстані кількох кварталів, уважно оглядівшись, можна розсіюватись. Діставшись додому - віддзвонитись старшому.

Далі слід зробити аналіз телепередач і публікацій у пресі, врахувати помилки, і бути готовими до наступних дій.