Погром

Погром – короткочасна й руйнівна масова насильницька акція, яка супроводжуються нищенням адміністративних, торгівельних та розважальних споруд, нищенням майна, транспорту, засобів звязку а також насильством над представниками ворожих груп людей за етнічною, національною ознаками.

Погром буває стихійним (як одна з частин масових заворушень) та організованим (як окрема бойова операція).

Погром завжди відбувається швидко з максимально можливим завданням шкоди об'єктам нападу. Незважаючи на те, чи виконано мету погрому, він триває короткий відрізок часу, після чого його учасники моментально розсіюються, щоб уникнути удару у відповідь з боку поліційних формувань окупантів. Масові заворушення можуть включати в себе погроми, але вони служать доповненням до відкритого опору громадян окупаційній владі, яка може проявлятися у підпалах, нападах на представників окупаційної адміністрації, відкритий опір силовим структурам, захоплення адміністративних споруд та усунення окупаційної влади, тощо.

Погром організовується на об'єктах, які не мають сильної охорони. Більшість споруд окупаційної адміністрації у воєнний час захищаються як фортеці, для знищення яких потрібне проведення серйозної бойової операції з застосуванням всіх видів наявного озброєння. Погром передбачає завдання максимальних збитків без застосування вогнепальної зброї на об'єктах, які або слабко охороняються, або не охороняються зовсім.

Як зазначалося вище, цілями погромів мають бути об'єкти, які відіграють певну адміністративну, господарчу або духовну роль у діяльності окупаційної адміністрації. Це є адміністративні споруди (мерії, районні ради, споруди підприємств, розважальні заклади, релігійні споруди, тощо).

Перед здійсненням погрому партизанська розвідка має детально вивчити об'єкти погрому та прилеглих районів з метою вивчення режим роботи об'єкта, ступінь його захищеності, наявність (відсутність) охорони, планування прилеглих до об'єкту вулиць, внутрішньої архітектури прилеглих споруд. Дана інформація дозволяє визначити приховані місця для скупчення бойових груп а також шляхи відходу з місця проведення акції.

На підготовчому етапі вкрай важливо за всяку ціну не допустити витоку інформації про акцію. Не злічити, скільки акцій не сталося просто тому, що їх організаторів просто відловлювали. Тому, якщо поргом органзовується бойовою групою, її керівництво має дотримуватися суворої конспірації. Якщо до погрому має залучатися місцеве населення, керівництво мусить провести відповідну роз'яснювальну роботу.

Для проведення акції партизани мають застосовувати засоби, які можуть завдати максимальної шкоди об'єкту. Як правило, міські архітектурні споруди побудовані з широким застосуванням скла та синтетичних матеріалів. Відповідно, для завдання шкоди спорудам у сучасних мегаполісах достатньо уламків будівельного сміття – уламки цегли, каміння, асфальту. Для більш ефективного ушкодження споруд оптимальним є коктейль Молотова. Під час здійснення акції погромники мають непомітно доставити на місце події ударну зброю, якою можна нападати і відбиватися від супротивників, а також пошкоджувати об'єкт нападу. У випадку якщо ціллю погрому є побиття групи осіб, то наявність озброєння є обов'язковою.

На початку здійснення акції погромники збираються невеликими групами у непримітних місцях – внутрішніх дворах будинків, під'їздах. Також погромники мають під виглядом звичайних громадян збиратися у місцях масового перебування людей. Тим не менш слід уникати тих місць, де розташовані камери стеження.

За умовним сигналом поодинокі групи починають рухатися до встановленої точки збору, і зібравшись, атакують об'єкт.

Під час нападу погромники мають триматися єдиною масою, яка проходячи через об'єкт «зносить» все, що стає у неї на дорозі.

Головний принцип здійснення погрому – швидкість. Вся акція має займати якомога найменше часу. Час, на протязі якого має тривати погром, залежить від розміру об'єкта та кількості учасників. Оптимальним часом для здійснення погрому має бути 1-2 хвилини. Короткий проміжок часу дозволяє погромникам, в обстановці хаосу та безладдя, завдати максимальної шкоди об'єкту, і відступити без втрат, перш ніж атаковані зрозуміють що до чого і почнуть чинити спротив. Група завжди має триматися разом. Лише в групі є можливість завдати серйозної шкоди, відбитися від одного-двох охоронців, надати допомогу і евакуювати товариша, не загубитися і не потрапити у пастку. Тому погромники мають триматися єдиним цілим під час проведення акції.

Через короткий проміжок часу, навіть якщо поставлене завдання повністю не виконане, погромники мають покинути об'єкт, і відступати розсіявшись на маленькі групи, або і поодинці.

Приклади.

Україна. Погроми у місті Марганець у червні 2009 року. Стихійні погроми покотилися містом після вбивства 21 річного інспектора патрульної служби міліції 30 червня 2009 року. Міліціянт знаходячись у кафе, намагався розборонити бійку, в якій приймали участь вірмени. Під час бійки один з вірмен ударив міліціонера ножем у серце. На протязі кількох днів після трагічної події невідомі особи нападали на місцевих вірмен та завдавали шкоди їхній власності – спалювали автомобілі та будинки. Під страхом розправи велика кількість вірмен змушена була покинути Марганець. До міста було стягнуто крупні сили міліції, присутність якої стримала заїзжих і місцеву громаду від нового протистояння.

Досі достеменно не встановлено, хто саме був організатором відплатних акцій проти вірменської громади. Ймовірно, що погроми відбувалися стихійно та безсистемно під впливом трагічної події.

Російська Федерація. Москва. Погром російськими неонацистами дрібнооптового ринку біля метро «Царіцино» 30 жовтня 2001 року є одним з прикладів проведення успішної бойової операції.

У 18.00 біля Царіцинського ринку стали скупчуватися групки молоді 16 – 20 років, одягнені в чорні куртки, джинси і важкі черевики. Мабуть основна частина молоді, що зібралася, була жителями Підмосков'я. У Царіцино групи неонацистів з Митіщ, Жуковського, Железнодорожного, а також з південних районів столиці. Точкою збору був вибраний невеликий майданчик між залізничними коліями і ринком, в декількох метрах від платформи «Царіцино». Більшість погромників мали більш – менш коротку стрижку або наділо кепки або в'язані шапки. Одяг основної частини погромників був без нашивань і символів, проте деякі мали нашивки скінхедів, членів ультраправих партій та футбольних фанатів.

Сам погром відбувся в період 20.00 – 20.20. У цей час велика група погромників – не менше 300-500 чоловік увірвалася на ринок через головний вхід, і викрикуючи націоналістичні гасла, направлені проти уродженців Кавказу, за декілька хвилин розгромили декілька десятків торгових павільйонів і наметів. Погромники активно використовували не тільки арматуру і металеві прути, але і підручні предмети – головним чином каміння і порожні пляшки.

Через декілька хвилин після початку погрому в справу втрутилася міліція. У перший момент охорона не змогла заспокоїти погромників, тому співробітники міліції зробили декілька попереджувальних пострілів. Тільки ці заходи примусили натовп молоді відступити у бік метро.

Після погрому на ринку велика група погромників не меншого 200 – 300 чоловік спустилася в метро і розділилася на дві групи. Перша група попрямувала до ринку у метро «Каширская» і в 20.40 – 20.50 почала бити продавців. Друга група близько 150 чоловік відправилася на станцію метро «Каховская» до готельного комплексу «Севастополь» і в 20.40 – 20.50 провела ще один погром, б'ючи «нелегалів» – постояльців готелю, а також тих перехожих, що мали «неарійську» зовнішність.

В ході Царіцинського погрому було убито 3 осіб, а декілька десятків тяжко поранено. Було завдано великої шкоди торгівельним рядам Царіцинського ринку.

Відразу після погрому співробітниками міліції було затримано близько 25 чоловік у віці від 18 до 24 років. Більшість затриманих жителі Підмосков'я. Ще більша кількість молоді була затримана протягом доби після погрому.

Примітно, що в день проведення погрому велика частина столичної міліції була стягнута в центр міста, де проходив Усесвітній Економічний Форум, і де очікувалися безлади, влаштовані так званим «антиглобалізмом» – групами зарубіжних анархістів, ліових радикалів і агресивно налаштованих неформалів. Ще одна значна частина міліції знаходилася в районі проведення крупного футбольного матчу, де також очікувалися крупні безлади. Проте, незважаючи на прийняті запобіжні засоби, ніяких крупних правопорушень на заходах, що охороняються, цього дня не відбулося. Таким чином можна припускати, що організація погрому стояла на досить високому рівні, і була проведена максимально ефективно.

Франція. Гренобль. Погроми під час масових заворушень 19 липня 2010 року. В останні три роки саме у Франції відбуваються масові заворушення кольорових меншин, які супроводжуються погромами.

П ричиною безладів стало те, що 16 липня спецгрупа поліції застрелила на околиці міста о збро є ного бандит а , який пограбував казино у курортному місті поруч з Греноблем. Убитий виявився 27-річним злочинцем-рецидивістом, який тричі побував у в'язниці за збройний грабіж.

Після його загибелі на вулиці міського кварталу Вільнев вийшли люди в масках, які розгромили трамвай, що проходив поруч, спалили понад півсотні автомобілів. Вони підпалювали і грабували магазини, по поліції було відкрито вогонь з вогнепальної зброї. Гренобль - один з головних центрів злочинності у Франції. Саме через це місто проходить частина потоку наркотиків, що надходять з Північної Африки та Карибського басейну. Можна сміливо припускати, що організовані злочинні угрупування доклали руки до організації погромів, щоб у обстановці загального хаосу приховати більш серйозні злочини, як-от нарко- та работоргівля.