ШТУРМОВА ГВИНТІВКА М16А2

Інструкція по експлуатації

У даному розділі розміщено інструкцію по експлуатації штурмової гвинтівки М16А2. Дана інформація є перекладом зі скороченнями англомовної інструкції Operators Manual w/Components List, Rifle 5,56 mm M16A2 W/E (1005-01-128-9936); TM 9-1005-319-10) 1986. з використанням іншої відкритої інформації з мережі Інтернет. Переклад на українську мову - Курт Оберст. Англомовний оригінал інструкції у форматі PDF можна знайти за наступним гіперпосиланням - http://www.survival.h1.ru/equip.htm (на даний час неактивний), та http://www.biggerhammer.net/manuals/ (доступ на даний момент з невідомих причин заборонений).

Глава I. Загальна інформація
Глава II. Основні частини і механізми
Глава III. Порядок неповного розбирання гвинтівки
Глава IV. Чищення, перевірка і змащення гвинтівки
Глава V. Порядок складання штурмової гвинтівки після неповного розбирання
Глава VI. Попрередня перевірка перед стрільбою
Глава VII. Приведення гвинтівки до нормального бою
Глава VIII. Експлуатація гвинтівки
Глава IX. Можливі несправності та способи їх усунення
Глава X. Додаткова інформація

Штурмова гвинтівка М16А1

У 1949 році у США розпочинаються активні дослідження з пошуку підвищення ефективності існуючої зброї. Уже тоді на основі вивчення німецьких розробок та власних проектно-дослідницьких робіт у США дійшли висновку про необхідність зменшення потужності існуючих набоїв. Проте з невідомих причин виходить так, що на початку 50-х років розвиток стрілецької зброї під "проміжний набій" загальмувався. У 1954 році у США та інших країнах NATO приймається на озброєння набій Т65 (7,62Х51). У порівнянні зі стандартним американським гвинтівковим набоєм 30-06 був дещо менший, однак по всім іншим параметрам назвати його проміжним було важко. Розміри, маса та енергія віддачі зменшились не набагато у порівнянні з гвинтівковим набоєм. Незаважючи на це у світі випущено багато варіантів штурмових гвинтівок саме під цей набій.

На протязі 50-х років Міністерство Оборони США проводить наступний дослідницький проект під кодовою назвою  "Project SALVO", що підтверджує результати попередніх досліджень про необхідність переходу на малокаліберну зброю калібру 5,56 мм. На основі отриманих висновків МО США починає програму SPIW (Special Purpose Infantry Weapon), у рамках якої повинна бути розробленаперспективна стрілецька зброя, яка стріляє малокаліберними високошвидкісними кулями й 30-40мм гранатами. У 1957 році Представники Армії США звертаються до компанії Armalite Division of the Fairchild Aircraft Corp. із пропозицією розробити автоматичну гвинтівку .22 (5.56мм) калібру, з малою масою, здатну на дальності в 500 метрів пробити стандартний армійський сталевий шолом. Юджин Стонер (Eugene Stoner), конструктор фірми Armalite, починає розробку новій гвинтівці на базі своєї більше ранньої розробки, гвинтівки, AR-10 калібру 7.62мм. Одночасно із цим інженери фірм Sierra Bullets й Remington, у співдружності з Armalite,  починають розробку нового бойового набою калібру 5.56мм на базі мисливських набої в .222 Remington й .222 Remington Magnum. Новий набій спочатку одержує назву .222 Remington Special, а остаточне його позначення -  .223 Remington (5.56x45 мм). Нова штурмова гвинтівка була позначена індексом АR-15

Перші випробування у 1958 році виявилися невдаллими. Було виявлено ненадійність роботи основних механізмів гвинтівки при експлуатації у польових умовах. Сприйнявши несприятливий результат випробувань як фіаско всього проекту фірма Armalite Division , продає усі права на штурмову гвинтівку AR-15 компанії Colt's Patent Firearms Manufacturing Company. Через рік Юджин Стоунер, не бажаючи проипиняти роботу над своїм дітищем переходить працювати у фірму Colt, де й продовжує роботу над удосконаленням АR-15. Наступні випробування у 1960 році проходять більш вдало. У 1962 році Агентство по перспективних дослідженнях МО США (Advanced Research Projects Agency - ARPA) закуповує 1000 гвинтівок AR-15 у фірми Colt і направляє їх у Південний В'єтнам для перевірки в умовах реальних бойових дій, наступного року фірма Colt одержує контракт на виробництво  85 000 гвинтівок для Армії США (під позначенням XM16E1) і ще на 19 000 гвинтівок - для ВВС США (M16). Війська Південного В'єтнаму спочатку використають нову зброю досить успішно. Гвинтівка показала непогані результати на відстанях до 270 м - на цій дальності вона по точності стрільби в 1,2 рази перевершувала штатну 7,62-мм М14 і витрачала в 1,5 рази менше набоїв на виконання тих же завдань. Крім того, при рівній загальній вазі 7,5 кг вояк міг нести М16 й 250 набоїв до неї або гвинтівку М14 з 100 набоями. У 1963 році ВПС США офіційно приймають на озброєння штурмову гвинтівку AR-15 під індексом М16. Вона стала першою прийнятою на озброєння штурмовою гвинтівкою малого калібру.

Армія не спішила відмовлятися від своїх попередніх зразків озброєння, оскільки знову почала виявлятися низька надійніість гвинтівки Фірма Colt негайно взялася за модернізацію гвинтівки і у 1967 році з'явився вдосконалений варіант М16А1. Від базової гвинтівки М16 вона відрізняється наявністю зубців на правій стороні затвора й рами й досилача, які служать для ручного повернення затвора в переднє положення у випадку його недоходу або відскоку. Крім того, М16А1 має трохи більшу вагу, збільшений за рахунок укорочення ходу затвора - до 950 постр./хв темп стрільби, більшу надійність роботи. Одночасно був уведений секторний магазин на 30 набоїв. "Зелене світло" для гвинтівки М16А1 замерехтіло лише у 1967 році, кол Армія США офіційно приймає на озброєння гвинтівку під позначенням "US Rifle, 5.56mm, M16A1".

Нажаль штурмова гвинтівка М16А1 не виправдала покладених на неї завдань. Гвинтівка дуже часто відмовляла у складних умовах експлуатації. На це було кілька взаємозалежних причин. У перших, при створенні набоїв для М16 використався порох типу IMR фірми Dupont, але Армія США, з міркувань економії, при виробництві набоїв замінила його на стандартний порох, що використався при спорядженні набоїв 7.62x51mm NATO. Цей порох, на відміну від IMR, давав значно більший відсоток нагару, що осідав у газовідвідній системі, затворній групі й ствольній коробці гвинтівки M16. У сполученні з відмовою від хромування затворної групи й каналу ствола й вологим кліматом Південно-Східної Азії це приводило до швидкого засмічення механізмів гвинтівки з наступними відмовами, що виражалися найчастіше в застряганні стріляної гільзи в набійнику. Крім того, вояки не одержували потрібного навчання по догляду за гвинтівкою. А враховуючи складність неповного та повного розбирання й складання гвинтівки інструкції по експлуатації були конче необхідні. Також виявився характерний недолік роботи затвору, який став невиправний для всіх гвинтівок сімейства М16: при ппереході у крайнє переднє положення легкий затвор рухаючись з високою швидкістю та через слабку зворотню пружину часто або відскакував або зупинявся у середньому положенні. І насамкінець через ненадійність роботи газовідвідної системи та надмірної мініатюризації та складності конструкції ряду деталей призвели до дуже низької надійності. Результатом наприклад стало те що американські спецпризначенці у В'єтнамі воліли озброюватися радянськими чи китайськими автоматами Калашникова, здобутими у партизан В'єтконгу як трофеї.

Протягом 1967 - 1970 років за результатами розслідування, проведеного комісією при Конгресі США, приймається ряд термінових заходів щодо виправлення ситуації. По-перше, тип пороху в патронах міняється на більше "чистий", що дає набагато менше нагару. По-друге, затворна група, набійник і канал ствола починають хромувати, що підвищує корозійну стійкість деталей і полегшує їхнє чищення. По-третє, терміново закуповуються комплекти для чищення зброї, а в діючих військах починається широка програма навчання солдат чищенню й догляду за гвинтівкою, у рамках якої видаються широко відомі наставляння по догляду за зброєю. Для усунення пробелми відскоку затвору у механізм вводять спеціальний досилач затвору. Приблизно до 1970 му року штатні 20-набійні алюмінієві магазини у військах починають заміняти на 30-набійні, для того щоб вирівняти М16 по цьому показнику з радянськими й китайськими автоматами Калашникова.

На основі М16 А1 фірма «Кольт» розробила наступні модифікації індивідуальної автоматичної зброї:

• CAR-15 НВАR М1 і М2 ручні кулемети зі стрічковим живленням;
• CAR-15 "Colt Commando"- сімейство вкорочених штурмових гвинтівок М16А1 виготовлений спеціально для Військ спеціального призначення армії США. Вирізняються деталями виготовлення, режимами вогню та довжиною стволів.
• М655 - вкорочений карабін з довжиною ствола 400 мм;

Копії М16А1 виготовляється на Філіппінах, у Сінгапурі, у Південній Кореї (під позначенням Модель 603К), у Китаї (під позначенням СQ).

Штурмова гвинтівка М16А2

В 1978 р. почалася програма РIР модернізації М16А1. Під новий 5,56x45 НАТО (американське позначення М855) була розроблена нова модель М16А2, прийнята на озброєння в 1982 р. Перші поставки в корпус морської піхоти США почалися в 1984 р., в армію - в 1985 р.

Штурмова гвинтівка М16А2.

Головні відмінності М16А2 («Моделі 701» по позначенню "Colt"): новий поважчений ствол довжиною 510 мм із більш товстими стінками й більшою крутістю нарізів; довжина ходу нарізів зменшилася з 305 мм до 178 мм, що дало можливість підвищити стійкість кулі в польоті а також використовувати набої різноманітного призначення. Встановлено новий п'ятищілинний полум'ягасник. Конструкція М16А2 не допускає ведення бесперервногго автоматичного вогню. З гвинтівки можна вести одиночний вогонь та вогонь фіксованими серіями по три постріли. Режим стрільби фіксованими серіями по 3 постріли реалізований за рахунок введення в спусковий механізм храповика. При кожнім зведенні курка назад затворною рамою, що рухається, храповик повертається на 60 градусів, а при повороті на 180 градусів переводить бойовий взвод курка з автоспуску на спускове шептало. Після цього для поновлення стрільби необхідно відпустити й знову нажати спусковий гачок. Зусилля на спусковому гачку - 2,3-3,8 кг. Установлений новий приціл на 800 м, з регулюванням у двох площинах. Мушка - регульована по висоті. Перекидний цілик має два діоптри й регулюється двома гвинтами з маховичками по висоті й напрямку. Маховички мають фіксовані положення, так що установку прицілу можна здійснювати навпомацки по клацах. Ефективна дальність стрільби набоями М855 (55109) - до 800 м. Діоптр великого (5 мм) діаметра використається при стрільбі в умовах обмеженої видимості або по рухомих цілях на дальності до 200 м, малого (1,8 мм) - для стрільби вдень у межах 300-800 м (установка «3/8» відповідає 300 м, «4» - 400 м, «5» - 500 м, «7» - 700 м). Посилена ствольна коробка, цівка трикутного перетину замінено «круглою» (по типі карабіна М655), змінена форма пістолетної рукоятки. Цівка, пістолетна рукоятка та приклад виготовлені з більш міцного пластику з підвищеними теплоізоляційними якостями.За вікном ствольної коробки встановлений щиток, що відхиляє викинуту гільзу вперед для запобігання влучення гільз в обличчя при стрільбі з лівого плеча.

Гвинтівки М16, М16А1 й А2 крім США перебувають на озброєнні армій ще 26 країн, серед яких Гондурас, Гватемала, Ізраїль, Ліван, Лівія, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Оман, Панама, Тайвань. Гвинтівка М16А1 виготовляється по ліцензії в Південній Кореї, М16А2 з деякими змінами виробляється під позначенням С7 у Канаді, під позначенням «Тип 311» - у Китаї. У деяких країнах М16 складається на озброєнні одночасно з Автоматом Калашникова.

На основі М16А2 створені: ручний кулемет М16А2 НВАR (Модель 741) з важким стволом, карабін «723», автомат М231, укорочений автомат "733" типу "Colt Commando" з довжиною ствола 290 мм. Для стрільби набоєм М193 є моделі 703 й 711 зі стволом від М16 А1. Хоча ручний кулемет на основі М16 А2 не зацікавив американську армію, "Colt" не відмовилася від ідеї уніфікованого із гвинтівкою кулемета.

Крім того, на ринку пропонується чимало самозарядних «поліцейських» й «цивільних» модифікацій М16А2 і переробок штатних гвинтівок.

У 1994 році на озброєння армії США одночасно приймаються штурмові гвинтівки М16А3 і М16А4. У обидвох модифікацій ствольні коробки з напрямними типу Picatinny. М16А3 має змогу вести безперервний вогонь, в той час як М16А4 як і М16А2 веде вогонь фіксованими серіями по три постріли.

Попри багатократне вдосконалення штурмова гвинтівка М16 не позбулася ряду характерних недоліків. Основними конструктивними недоліками залишилися: невисока надійність зворотнього механізму, зайва мініатюризація та складність конструкції затворної групи що призвело до складності неповного розбирання і складання гвинтівки, висока чутливість до піску й бруду. Також як і раніше конструкторам не вдалося вирішити проблему "відскоку" легкого затвору при переході у крайнє переднє положення. Тож досилач так і залишається невідємною деталлю штурмової гвинтівки. Незважаючи на застосування більш міцних видів пластмаси зброя залишилася чутливою до механічних ударів. Загальна довжина зброї та відсутність складного прикладу у гвинтівки М16А2 ускладнює експлуатацію зброї у обмеженому просторі (у тісних приміщеннях, чи у десантних відділеннях бронетехніки). Штатний діоптричний приціл не забезпечував прийнятного огляду при слабкій освітленості.

Штурмова гвинтівка М16А2 має і ряд беззаперечних переваг. Перш за все це висока точність стрільби серіями на відстані до 500 метрів. Ще однією суттєвою перевагою М16 є модульність. Основою є нижня частина ствольної коробки, на яку можна встановлювати верхню її частину зі стволами різної довжини й калібру, а також різноманітні рукоятки для перенесення. Гнучкість конструкції ще більш поліпшилась у штурмових гвинтівках М16А3, М16А4 та М4А1 у яких замість рукоятки для перенесення встановлено універсальну напрямну типу Picatinny на яку можна встановити будь які оптичні та електронно-оптичні приціли, виготовлені за стандартами NATO. Багатий набір комплектуючих, як от різноманітні ліхтарики, глушники, лазерні цілевказувачі, додаткові рукоятки дозволяють досить швидко пристосувати зброю до виконання конкретних завданнь.

Конструктивні особливості штурмових гвинтівок серії М16

Гвинтівки серії M16/AR-15 являють собою автоматична або напівавтоматична зброя з повітряним охолодженням ствола, живленням з окремих коробчастих магазинів й автоматикою на основі газового двигуна. Вогонь ця зброя завжди веде із закритого затвора.

Для зведення ударного механізму необхідно відвести рукоятку зведення назад за її захвати у задній частині ствольної коробки. Якщо магазин порожній, то подавач магазина йде нагору й фіксує затвор у задньому положенні (кнопка затворної затримки перебуває ліворуч попереду спускової скоби). У противному випадку вона повертається вперед, при цьому затвор витягає верхній набій і досилає його в набійник. Затвор зупиняється, коли набій повністю ввійшов у набійник, але затворна рама продовжує рухатися, і вирізи в ній провертають затвор проти годинникової стрілки, а вісім замикаючих виступів входять в упори ствола. Після установки перевідника виду вогню в потрібне положення й натискання на спусковий гачок відбувається постріл. Шептало виходить із зачеплення з вирізом на курку, курок, повертаючись, б'є по ударнику. Ударник розбиває капсуль набою - відбувається постріл. Коли куля проходить далі отвору в стінці каналу ствола, частина газів надходить у газовий канал і через газовий регулятор направляється до затворної рами. Роль поршня затворної рами грає коротка трубка в її верхній частині. Під дією тиску газів рама рухається назад, повертаючи й відмикаючи затвор. Після цього вона захоплює затвор і продовжує відкат разом з ним. Викидач витягає гільзу з набійника,підпружинени й штовхач відзеркалювача на дзеркалі затвора викидає її у вікно на правій стороні ствольної коробки. Затворна рама продовжує рух назад, стискаючи зворотну пружину й зводячи курок. Реакція амортизатора віддачі й розтиснення зворотної пружини посилають раму вперед, цикл повторюється.

Ствольна коробка виконана із двох половин, верхньої й нижньої (upper receiver, lower receiver). Обидві половини виконані верстатною обробкою з алюмінієвих кованих заготовок (деякі комерційні моделі мають ствольні коробки литі з алюмінію). З'єднання двох половин відбувається за допомогою двох поперечних штифтів - переднього (поворотного - pivot pin) і заднього (розбірного - takedown pin). Починаючи із ХМ16Е1/М16А1 гвинтівки мають на правій стороні ствольної коробки досилач затвора, призначений для ручного закриття затвора, якщо зусилля зворотної пружини для цього не вистачає (наприклад, засмітився набійник). Досылач має вигляд кнопки із зубом на протилежному кінці, взаємодіючої з насічками на правій стороні затворної рами. Вікно для викиду гільз закривається підпружиненою пилозахисною шторкою, що автоматично відкривається при взведенні затвора. Крім того, починаючи з М16А2 за вікном для викиду гільз з'явився виступ-відзеркалювач, призначений для забезпечення можливості комфортної стрільби з лівого плеча.

Ударно-спусковий механізм змонтований в окремому корпусі й допускає ведення одиночного й безперервного вогню. На лівій стороні штампованої ствольної коробки над пістолетною рукояткою розташовується прапорцевий перевідник-запобіжник. Курок має вирізи поруч із віссю свого обертання, з якими входить у зачеплення шептало. Причому другий виріз, розташований унизу, забезпечує фіксацію курка підпружиненим шепталом роз'єднувачем при стрільбі одиночними. У цьому випадку затворна рама відводить курок у заднє положення, роз'єднувач, під дією пружини, повертається вперед, і його шептало блокує хід курка. Для здійснення наступного пострілу необхідно спочатку відпустити спусковий гачок, у результаті чого шептало роз'єднувача розчіплюється з ним, а шептало спуска входить у зачеплення з вирізом на курку. Цей процес повторюється щораз у зазначеному режимі. При безперервній стрільбі робота механізму відрізняється тим, що виступ перевідника блокує роз ' єднувач , що не бере участь у процесі. Для запобігання пострілу до запирання каналу ствола курок утримується шепталом автоспуску, що виводиться із заблокованого положення затворною рамою на останньому етапі її руху. Якщо спусковий гачок відпустити, то курок буде втримуватися не автоспуском, а шепталом спуска.

Прицільні пристрої на М16А1 містять у собі круглу мушку на основі газової камери, закриту з боків двома "вухами". Діоптричний цілик перекидний, L-подібний, розрахований на дальності в 250 й 400 метрів, і розташований у рукоятці для перенесення. Мушка має можливість регулювання по висоті, а цілик має механізм введення бічних виправлень (тільки для приведення зброї до нормального бою). Стійка мушки зміщена назад для можливості вистрілювання із полум'ягасника гвинтівкових гранат. Приціл укритий у рукоятці для перенесення, його регулювання виробляється спеціальним маховичком по числу клаців.

Полум'ягасники на самих ранніх моделях М16 - трьощілинні, з відкритими вперед щілинами, на М16А1 - чотирьощілинні , із закритими попереду щілинами. На полум'ягасник можна встановлюватися багнет-ніж моделі М7 або М9. На гвинтівках М16А1 і М16А2 можлива установка 40мм однозарядного гранатомета M203. Гранатомет установлюється під стволом гвинтівки замість штатної цівки, для стрільби з нього на гвинтівку також ставляться спеціальні додаткові прицільні пристрої.

Клавіша магазинної засувки розташована праворуч під вікном ствольної коробки. Приклад, цівка й пустотіла пістолетна рукоятка виконані із чорного пластику, що відповідає по кольорах загальній обробці (анодування) металевих частин гвинтівки. Цівка на М16А1 і більш ранніх гвинтівках - трикутного поперечного перерізу, із двох невзаємозамінних половин, лівої й правої. На М16А2 цівку круглого перетину, із двох взаємозамінних половин, верхньої й нижньої. Усередині цівка має алюмінієві теплозахисні вкладиші. Отвори для вентиляції ствола виконані знизу й зверху цівки.

Живлення набоями здійснюється з коробчастих дворядних магазинів. Спочатку магазини були алюмінієві, на 20 набоїв, пізніше з'явилися алюмінієві й сталеві магазини на 30 набоїв. Крім того, існує значний вибір магазинів різної ємності, виготовлених для комерційного продажу - від 7 й 10-набійних для цивільної зброї, до 40-набійних коробчастих й 100-120 набійних барабанних (включаючи 100-набійні подвійні барабани Beta-C американського виробництва й 120-набійні барабани китайського виробництва).